Гостролуцька сільська рада

Gerb_Gostrolucche

 

Гостролуччя

Площа населеного пункту: 486,6 га;

Населення: 925 осіб;

Геральдика с. Гостролуччя затверджена рішенням сесії Гостролуцької сільської ради від 30 вересня 2003 р. № 50-80- ХХІV.

 

гостр

 

Вважається, що назва села походить від слів «гострий лук». Колись річка Довга зі сходу впадала в Трубіж, який тут робив крутий поворот зі сходу на південь, від чого утворювався виступ у берегах обох річок у формі гострого луку. Саме тут і розташувалося первинне поселення перших мешканців.

На захід від села серед торфовищ знаходяться залишки стародавнього поселення пізнього етапу трипільської культури ІІІ-І тис.до н.е. і часів Київської Русі ХІІ-ХІІІ ст.- в урочищі Остролівка, а за 2,7 км на північний схід від околиці села – курган, датований ІІІ-ІІ тис.до н.е.

Перша згадка про село датується 1590 роком. Джерелом її є Полтавські єпархіальні відомості від 1898 р. – сталися в «Очерках колонизации края», складених за історичними джерелами та виданих у Варшаві польською мовою Г.Яблонським під заголовком «Обвод Київський».

За часів Польської держави село належало Станіславу Жолкевському. Після його загибелі у битві під Недрою у 1621 р. Гостролуччя перейшло у володіння його дочки Софії, яка вийшла заміж за Данилевича. Під час повстання Тараса Руденка село було спалене, про що писала Софія королю Сигізмунду ІІІ.

Селяни Гостролуччя брали участь у Національно – визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького, про це відомо із списку Баришівської сотні 1648 року.

За наказом Петра І, у 1717 році село було відібране в родини Миновичів, котрі втекли з Іваном Мазепою до Бендер, і передане володіння колишнього правобережного полковника Григорія Іваненка.

Пізніше його внук, теж Григорій, останній полковник Полтавського полку реєстрового козацтва, закріпачив посполитих села.

Вільними на все село були лише члени сім’ї священника. На кошти Г.Іваненка на місці старої дерев’яної церкви у 1787 р. у стилі українського бароко було збудовано кам’яну Свято – Троїцьку церкву. Стіни їх залишилися донині.