Освіта, діти, молодь

За роки партнерства понад півтисячі дітей з Баришівського району та м.Березань пільгових категорій та обдарованих мали можливість відпочити та оздоровитися у м.Пуллах. Програма відпочинку щоразу різноманітна та насичена. Діти мали змогу пізнати звичаї і традиції німецького народу, продемонструвати свої таланти та уміння, поглибити знання і історії, географії, познайомитися з однолітками та знайти друзів.

 

****************************************************************

Із спогадів Шляхової Людмили Вікторівни,

вчителя іноземних мов, с.Коржі

 Ми були першими

Коли повертаєшся думками до тієї знаменної подорожі, не можеш повірити, що минуло скільки часу. А здається, ніби все це було вчора. Напружені дні перед поїздкою – паспорти, довідки та ще купа паперів. Увесь формальний тягар ліг на плечі Бориска А.М., Давиденка Ю.Д., Бортну Л.Ф., Вітюка А.Ф. Як завжди, обмаль часу. Хочеться більше дізнатися про кожну дитину, її сім’ю, перейнятися її проблемами. Адже перша група дітей, що відправлялась до Пуллаха складалась виключно з тих, чиї сім’ї постраждали від чорнобильської катастрофи і щойно переїхали до нашого району на постійне місце проживання. Три тижні в чужій країні, серед чужих людей, з чужою мовою – це неабияке випробування і для дітей, і для нас, керівників групи – Г.П.Павленко та Л.В.Шляхової – чітко усвідомлювали, що це, звичайно, честь, але понад усе – велика відповідальність.

Хоча то була перша поїздка літаком, вона видалася нам виснажливою: подорож до Москви автобусом, літаком з Шереметьєво до Франкфурта і знову автобусом до Пуллаха. І ось нарешті ми в Німеччині.

Перше, що відчули ми – це турбота, тепло та висока організованість німецьких друзів. Зрозуміло, що наша делегація – це не представництво високого рівня, але зустрічав нас у Франкфурті сам бургомістр Пуллаха з дружиною Ми не пригадуємо жодного дня, коли б вони не завітали до дітей, не запитали їх про самопочуття, не поцікавились їх життям чи то у таборі, де вони перебували впродовж десяти днів, чи в сім’ях. І все це йшло від душі, так тепло і по-батьківськи, що всі діти були в захваті, і самі перші німецькі прізвища, які вони запам’ятали, були пан та пані Вебер.

Але ці люди, які були першими, з ким познайомились, не були єдиними. Нашими досвідченими та професійними гідами були пан Депросс, який супроводжував до Альп, розповівши багато цікавого. Затамувавши подих, милувалися діти захоплюючими краєвидами, зеленими гірськими схилами, неперевершеними квітами.

 image001   image002

Пані Зайдель організувала для нас зустріч із дітьми балетної студії, ми навіть були присутні на занятті та мали можливість спробувати виконати деякі танцювальні вправи. Пан Гельмеріх познайомив дітей із чудовим Мюнхенським зоопарком, який скоріше нагадує велетенський парк, де мешкають дивовижні тварини, які нітрохи не відчувають того, що живуть в неволі: такими зручними і просторими виглядають їх помешкання. Пані Рифессер (нині покійна) відкрила для нас дивовижний світ німецького музею з його цікавими експонатами та макетами. Затамувавши подих, слухали екскурсовода в замку Людовика ІІ, поруч із нами пані Хайлер та пані Зайдель, які не дають дітям нудьгувати, привертаючи їх увагу до цікавих дрібничок.

 image003 image004     image005

 На фото:Палац Людовика ІІ

 Слід окремо згадати про екскурсію до пожежної частини Пуллаха. Це було насправді неперевершено: діти їхали в пожежних машинах, гасили «пожежу» в лісі, підіймались на вишку, плавали по річці Ізар на надувних човнах, а потім жінки працівників пожежної частини приготували смачний обід, солодощі на десерт і сюрпризи-подарунки.

 image006   image007

image008   image009

image010

Полонили дітей своєю гостинністю подружжя Уффер, пригостивши їх ласощами та зробивши подарунки.

На фото: Подружжя Уфер

 

 

 

 

 

 

 

image011

 

А чого варте відвідування славнозвісного басейну! Для дітей він був водяним раєм…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І цей список можна продовжувати нескінченно. Особливе місце посідають в ньому люди, які стали для дітей новими німецькими сім’ями, з якими діти продовжують спілкування і нині. Для нас з Галиною Павлівною сім’я Камерер-Фішер теж стала рідною, з Барбарою Фішер ми спілкуємося і по цей день.

     image012   image013

На фото: Барбара Фішер

Але де б не були, куди б не їхали, завжди відчували тепло, турботу та любов усіх тих, хто нас оточував. Це розуміння, готовність допомогти, зробити все можливе, щоб дитячий відпочинок пройшов успішно, вражали нас до глибини душі.

Швидко минає час. Зараз ті діти, що їздили з нами, стали дорослими і мають уже своїх дітей, але віримо, що та подорож навіки закарбується в їхньому серці, а щирі дитячі сльози у хвилини прощання стануть виявом безмежної вдячності до всіх, хто були поруч. Лише подумати: майже півтисячі дітей побували на відпочинку в Пуллаху з того часу, демонструючи ще і ще, що партнерство наше процвітає. Ми вдячні всім, як з боку Пуллаху, так і з боку Баришівки, хто робить все можливе, а інколи і неможливе, щоб дружба міцніла і тривала вічно. А ми, керівники першої дитячої групи, зізнаємося, що глибоко в душі ми відчуваємо приховану гордість, що ми були першими!

 

******************************************************

 Із спогадів Недбайла Віктора Сергійовича,

колишнього директора Перемозької ЗОШ

опублікованих у газеті «Баришівські вісті» 29 жовтня 1999 року

Враження казкові, люди чудові

Із дружньої поїздки з м.Пуллаха повернулася делегація Баришівського району у складі голови районної ради Б.М.Скорика, генерального директора КПКП «Блискавка» В.М. Єфанова, голови ПЗАТ М.Є.Жеребова, завідуючої відділом культури райдержадміністрації Д.П.Лобунець і мене, директора Перемозької ЗОШ В.С.Недбайла.

Разом з нами на святкування 35-річчя встановлення партнерських зв’язків між громадами Пуллаха та французького міста Пуяка прибула делегація м.Березані у складі В.І.Роздобудька, П.Д.Зезенько, О.Т.Ромах.

Поїздка залишила у пам’яті приємні враження. Навіть 36-годинна дорога в комфортабельному автобусі фірми Кауфман через пів-Європи не була втомливою. З вікна автобуса ми із заздрістю спостерігали по-господарськи оброблені поляками і німцями поля, радували добротні дороги, чистота і порядок.

Додав настрою і приїзд до Пуллаха.

image014

image015

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наша делегація була оточена такою увагою і доброзичливістю господарів, ніби зустрічали найближчу рідню, хоча більшість із нас відвідували Пуллах вперше. Дуже сподобалося саме місто: чисте, доглянуте, зелене.

 Хоч Пуллах останнім часом не розбудовується – Занадто дорога земля (2 тисяч ДМ за квадратний метр). У роки другої світової війни Пуллах був на 50 відсотків зруйнований, але громадяни міста, як всієї Західної Німеччини, будували не міфічні «ізми», а своє щасливе майбутнє, відбудовували міста та села, промислові об’єкти, враховуючи при цьому, перш за все, інтереси людей. Німці перетворили свою землю, свою державу у квітучу і заможну. Хай би глянули на це все представники «лівих» сил, які не відмовились від «будівництва щасливого комуністичного майбутнього». Відомо, як дорого обійшлося народу України 70-річне панування комуністичної диктатури.

 Я запитав, які політичні партії найпопулярніші в Пулласі. Називали німецькі друзі різні партії, але серед них не було ні комуністичної, ні соціалістичної.

Сподобались дуже авторитетні і шановані органи управління міста. Всенародно обрана на останніх виборах перший бургомістр Сабіна Вюртнер і 21 депутат, які спільно із виконавчими структурами вирішують усі міські проблеми.

Запам’яталися численні екскурсії по мальовничій Баварії, відвідини Мюнхена. Незабутнє враження тут залишилось від святкування «Октоберфест», започаткованого німецькими селянами 106 років тому. Це міжнародне свято молоді, людей до доброї волі, у якому за тиждень бере участь до 8 мільйонів господарів та гостей.

Незабутні казкові враження залишили у пам’яті екскурсії у музей просто неба, у горді величні Альпи, до прекрасного і спокійного гірського озера Кьоніхзеє.

 image016 image017

image018

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після відвідання фермерського сімейного господарства зрозумів, як нам багато треба зробити, щоб стати на своїй землі господарями. Сім’я із трьох чоловік обробляє 30 гектарів землі, утримує 55 корів і з середнім удоєм молока за рік від корови 7200 кілограмів і жирністю 4,5 відсотка, 35 голів молодняку. Висока технічна оснащеність, чистота, охайність на фермі. Коли у нас буде так замість занедбаної землі і зруйнованих ферм? Питання риторичне.

 

 

 

Мене, звичайно, цікавило і питання розвитку у Пуллаху освіти, яка подібна до нашої. Середня освіта, наприклад, має три ступені. На останньому ступені випускників готують до вступу до вузів, або праці на виробництві. Є школи платні, в яких учні несуть певні витрати і є безплатні. Забезпечення підручниками – безкоштовне. Велику увагу пуллахівці приділяють виховній і позакласній роботі.

Пуллахівці часто згадували добрим словом голову товариства «Друзі Пуллаха» В.С. Галицького, висловлювали співчуття рідним і близьким покійного з приводу його смерті. Місцева газета «Ізар-Унцайгер» у №37 вмістила на першій сторінці співчуття із портретом Володимира Степановича.

На останній, прощальній зустрічі із нашими німецькими друзями керівники Баришівської і Березанської делегацій запросили найближчим часом відвідати Баришівку і Березань делегаціям із Пуллаха і Пуяка.

А це означає, що, можливо, наше партнерство розшириться.   Представники громади побажали нам успішних кроків в реформуванні економіки, поліпшенню добробуту людей.

Незабаром до Баришівки прибуде делегація пуллахців, а потім – черговий транспорт із гуманітарним вантажем.

Чи не в казці побував, відвідавши Пуллах? Ні, я був у реальному щасливому житті, яке побудували для себе звичайні люди. Віриться, що в майбутньому і ми будемо мати таке життя, якщо не звернемо з шляху реформ, того шляху, яким іде вся цивілізована Європа, весь світ.

 

 ***********************************************************

 Із спогадів Хазан Рони Іллівни, керівника групи, вчителя німецької мови

Баришівського НВК «Гімназія – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст.»

опублікованих у газеті «Баришівські вісті» 12 серпня 2000 року

image019Приймали друзі і названі батьки

 

У цьому році ми відзначатимемо 10-річний ювілей з часу укладення договору про партнерство між Баришівським районом, м.Березанню і громадою Пуллаха. За ці роки   партнерство розвинулось і зміцніло. Було зроблено чимало добрих справ, між багатьма жителями зав’язалась дружба.

Майже 200 дітей побувало у Пуллаху за цей час. І цього року діти, як у казці, побували у чудовій Баварії, у них залишилось них залишилось незабутнє враження від зустрічі з красенем Пуллахом.

Спочатку юні баришівчани і березанці жили у старовинному рицарському замку Шванк. Здавалось, що потрапили в минуле, готувалися зустріти за високими кам’яними вежами ув’язнену красуню-царівну чи казкового велета. Та коли переступили поріг цієї молодіжної туристичної бази то зустріли повний комфорт, створений чудесами сучасної науки і техніки, доброзичливе ставлення обслуговуючого персоналу.

Екскурсія по Пуллаху збагатила знання   учнів про це місто, життя його мешканців. Всіх захоплювали змістовні розповіді пана Ервіна Депросса про сьогоднішній день міста.

 image020            image021

На фото:.Ервін Депрос

 Дуже сподобалася дітям подорож на гору Бломберг. Більшість дітей була вражена першою в житті зустріччю з горами, на вершинах яких лежав сніг, хоча сяяло сонце.

 image022

Незабутнім був спуск дітей на санчатах. Вражала чиста, як сльоза, вода в гірських озерах.

 Така ж чистота зустрічала нас скрізь, де ми побувала.

Кіностудія «Баварія» завдяки пану Снайдеру, який організував екскурсію, відкрила захоплюючий світ прекрасного. Діти побачили місця, де знімалися відомі фільми «Човен», «Улюблений ворог», «Історія без кінця». Найцікавішим для юних кінолюбителів було те, що вони взяли участь у зйомках одного з фільмів.

 image023

 Цікавим для всіх стало відвідання музею «Людина і світ» у Нюмфенбурзі, яке організував відповідальний за перебування дітей у Пулласі, заступник голови партнерського об’єднання пан Вольф-Рюдігер Штайдл. І в інші дні він був з нами з ранку до вечора, зарекомендував себе вмілим наставником і добрим другом дітей.

 Здається, ми потрапили в тропіки і саванну, коли побували у зоопарку, спостерігали за кумедними мавпами, смугастими зебрами, крокодилами, бегемотами, пінгвінами та багатьма іншими тваринами.

 image024           image025     Надовго запам’ятається дітям і гостювання у стражів порядку – кінної поліції, де їм дозволили навіть покататись на конях.

Гостинно і уважно зустріли нас у пожежній частині. Знайомство із суворою службою вогнеборців діти поєднали з розвагами, коли каталися по Ізару на надувних човнах.

А найбільше в пам’ятку їм підняття на пожежній драбині на 30-метрову висоту, звідкіля побачили у всій красі зелені та квітів місто Пуллах.

В школі (основній та подовженого дня) юні баришівчани та березанці познайомилися зі своїми ровесниками, з системою освіти Німеччини.

А три уроки з німецької мови, які провели з ними пані Сабіна Горак, багатьом допомогли у кращому опануванні її граматики та освоєнні практики розмовної мови.

 image026

На фото: Сабіна Горак

 

 

А хіба вони зможуть забути чудовий басейн, де вдосталь купалися і навіть взяли участь у змаганні. За таке турботливе і гостинне піклування діти прагнули якось віддячити. Всім сподобалася виставка робіт, виготовлених дитячим руками: малюнків, вишивок, виробів в’язання та лозоплетіння.

Чудовим назвали вдячні німецькі слухачі концерт, з яким діти виступали скрізь у гостях, господарі були зачаровані ним.

 image027           image028

 Вели концерт німецькою мовою Наталія Кириленко і Олена Красноносова. У програмі звучали пісні та вірші німецькою, українською та англійською мовами.

Юні артисти танцювали, грали на сопілці, іоніці. Особливо відзначились на сцені Ірина Овдій, Анастасія Мамойлик, Володимир Ткаченко, Олександра Теренова, Ірина Калін.

Журналісти багатьох німецьких газет вмістили розповіді та фоторепортажі про наших дітей. Хоча погода у місті не завжди була сонячною, але дітей зігрівало тепло сердець пуллахівців, особливо їх названих батьків із сімей, у яких вони проживали і відчували себе, як вдома.

Щиро дякую організаторам цієї поїздки, німецьким друзям, що приймали нас, як рідних.

Сердечне спасибі першому бургомістру пані Сабіні Вюртнер, другому бургомістру Оділо Гельмеріху, подружжям Петеру та Інґрід Хайлер, Вольф-Рюдіґер та Карін Штайдл, Ґюнтеру та Гізелі Шільде, Барбарі та Петеру Ґерінґам, пані Ельці Ґарбек та її сину Флоріану, пані Елізабет Детіґ, пані Сабіні Горак, пану Ервіну Депроссу, пану Плюктуну, пану Едуарду Паліку.

 

*************************************************************

Із спогадів  Решетняк Тетяни учениці 8 класу

Недрянської ЗОШ І-ІІІ ступені 2006 рік

Незабутні враження

Моя подорож до Німеччини почалася із майже чотирьох місяців збору документів. Нарешті довгоочікувана мить настала. Звісно, з рідними розлучатись не хотілося. От якби можна було забрати їх із собою, але..

Наша група складалась із дев’ятнадцяти дітей(дев’ять дівчат і десять хлопців) та двох керівників. Спочатку ми бачили знайомі краєвиди, але, від’їхавши далі, всі почали зацікавлено дивитись у вікна. У автобусі панувало пожвавлення: розповідали один одному про себе, читали, дивилися телевізор, і всі до одного намагався вивчити хоч пару німецьких слів.

Польщу я бачила у напівсні, адже нею ми їхали вночі. Зате польсько-український кордон запам’ятала надовго. Спочатку зо дві години просиділи в автобусі, бо була перезміна, але це ще були «квіточки». «Ягідки» настали потім, коли звеліли вийти з автобуса із речами, які будуть перевіряти митники. Спершу ми відчули укуси польсько-українських комарів, а потім нас запросили до Польщі. На німецькому кордоні ми простояли не більше двадцяти хвилин, а потім розглядали привабливі краєвиди.

Прибувши до Німеччини спочатку ми жили у замку «Шванек». На перший погляд здається, що потрапили у добу середньовіччя. Прапори на гостроверхих вежах, зубчасті стіни, велич та таємничість споруд справляють незабутнє враження.

В замку нам виділили цілий поверх, на якому було все: кімнати для дівчат та хлопців, для супроводжуючих, зал для репетицій. Ми підготували невеликий концерт, із яким виступили у ратуші, поліції, пожежній частині.

А з якою радістю ми брали участь у параді на честь 16-річчя українсько-німецької дружби. Ми гордо йшли у вишиванках та з українськими прапорцями головною вулицею Пуллаха, привертаючи до себе загальну увагу. На великій сцені виступати було страшнувато, але вітали нас щиро і сердечно, і це додавало впевненості.

 image029

На фото:  українські діти у ратуші Пуллаха на запрошення бургомістра

 І от настав той день, коли нас запросили пожити у німецьких родинах.

Моїми господарями були літні, але добрі люди – Барбара та Петер Ґерінґи. Їх дім справив гарне враження: триповерховий (нульовий, перший та другий). Камін у вітальні надавав затишку, а як зручно посидіти за столиком під дахом на свіжому повітрі і слухати далекі дзвони церкви.

Протягом двох тижнів щодня ми їздили на різні екскурсії. Одна з подорожей сподобалась найбільше. О гори! Німецькі Альпи, як з’ясувалося, не дуже відрізняються від Карпат, хоча Бломберзькі гори вищі.

 image030           image031

 image032

Не зважаючи на розповіді про дуже часті зміни погоди, прогулянка вдалась на славу! До Бломберг їхали автобусом з годину, а на гору – на канатній дорозі. Здавалося, що ти пташка і летиш над деревами. По горі ми йшли довго: спека, рюкзаки, важким здавався навіть одяг. Зате з гори було видно навіть Мюнхен, на фоні якого у нас була фотосесія. А спускались ми на санчатах… з колесами: по землі прокладена вузька доріжка з пластику, яка звивалась до підніжжя гори крутими петлями та поворотами.

Наступного дня ми покатались на німецькому електропоїзді, який мчить як наш швидкісний. І, нарешті, Мюнхен! Дороги в Мюнхені вкриті бруківкою, їх від будинків відділяють дерева, парки, газони. З мостів видніється велика кількість замків і культових споруд. Здається, що от-от проїде карета запряжена четвіркою коней із величною фрау.

 image033 image034

image035image036

На фото:вулицями Мюнхена                 

 Музей «Людина і природа» дуже гарний і величний. Щоб його сфотографувати повністю, потрібно відійти десь на кілометр. Там багато відділів, і щоб всі їх оглянути, потрібно днів зо три, не менше. А їх у нас, на жаль, не було. Тому відвідали лише природничий відділ. Ззовні він вражає красою: гарний міст перед входом, у річці плавають лебеді, а фонтани та підстрижені газони дійсно виглядають чудово. Та й в середині він не поступився першому враженню. Макети звірів і первісних людей, дорогоцінне каміння, гірські породи, макети створення   нашої планети, виверження вулканів і т.д. захоплювало і дорослих і дітей.

 image037

Другу половину дня ми провели на кіностудії. Як там цікаво! Дізналися, як знімають фільми, подивилися апаратуру, декорації. Про нас навіть зняли фільм. В ньому йшлося про… захоплення космічного корабля. Оскільки я читаю німецькою, то озвучувала голоси за кадром.

 image038

А ще запам’ятався візит до школи. Вона відрізняється від нашої лише тим, що обладнання там нове і форма навчання інша. Та діти по секрету сказали нам, що також не завжди охоче ідуть до школи. А от уроки фізкультури подобаються і їм, і нам. Разом ми грали у футбол. Потім завітали до боулінгу. Виявляється, що розбивати кеглі дуже весела та копітка справа, яка вимагає навичок та техніки. Спочатку вигравала дівчата, але потім нас із величезним рахунком обігнали хлопці. Не по-джентльменськи!

А ще у Німеччині я вперше у своєму житті їздила на пожежній машині. Зразу пожежники катали нас на моторних човнах та річці Ізар, на яку приїхали на червоних машинах з сиренами. Потім підіймали нас на висоту тридцяти метрів. Ще пожежники, напевно, вирішили виховати гідну зміну собі і навчили нас гасити вогонь. Тому промокли ми до нитки. Наша група виступила з концертом. На завершення був смачний обід. І кожному – по торбі цукерок.

Також ми побували у підрозділі кінної поліції. Спочатку ми спостерігали показові виступи, після цього нам показали конюшні і найбільшого коня Європи і навіть покатали на конях. Ми знову виступили з концертом, а потім зачаровано слухали спів під гітару одного з службовців.

 image039image040

Остання екскурсія була до німецького музею. Всі були у захваті! Нас водили у справжню шахту, де пластикові люди у натуральну величину добували вугілля і сіль.

image041     image042

image043        image044

Відвідали залу з кораблями і човнами різного розміру (у деякі можна було зайти в середину), кімнату з літаками, музичними інструментами та хімічними речовинами.

День від’їзду почався рано. Всі метушилися, збирали свої речі, прощалися та виглядали автобус біля ратуші. На жаль, він приїхав дуже швидко і наша група зі словами вдячності та прощання відправилась у дорогу. У народі кажуть, що дорога додому коротша. І це правда! Ми й незчулися, як побачили вивіски та плакати українською мовою, а тоді і знайомі краєвиди. Хотілося поцілувати землю. А попереду була не одна година розповідей та запитань.

 

**********************************************************

Із спогадів Рекеди Сергія учня Садової ЗОШ

Влітку 2008 року мені пощастило побувати в м.Пуллах. Поїздка була цікавою і незабутньою. Нас дуже тепло зустріли, приймали як дорогих і рідних людей. Жителі Пуллаха – привітні, добрі, щирі і уважні. Вони люблять своє місто, пишаються ним, роблять все, щоб воно було охайним, затишним.

Перебуваючи в м.Пуллах, я познайомився з його історією, визначними місцями, життям місцевої громади. А ще подружився з моїм однолітком Крістіаном, у сім’ї якого проживав. Ці добрі і щирі люди піклувались про мене як про рідного.

 

**************************************************************

Із спогадів Менжерес Світлани Володимирівни,

керівника групи, вчителя історії та німецької мови

Я мала можливість відвідати Пуллах двічі: у 1997 році як супроводжуюча групи дітей та у 2008 році як керівник групи.

Знайомство з країною, мову якої вивчала із задоволенням ще в школі і про яку багато знала як вчитель історії залишило, звичайно, незабутні враження.

Поїздка автобусом дала можливість побачити Польщу, порівняти східну і західну Німеччину, помилуватись чудовими європейськими краєвидами.

Місто Пуллах вразило своєю красою, тишею і спокоєм, порядком у будні дні. У святкові воно ставало гамірним, багатолюдним, особливо радісним.

Німці дійсно вміють і працювати і відпочивати.

За щиросердний прийом, увагу, і турботу хочу особливо подякувати пані Інґрід Керн та Барбарі і Петеру Ґерінґам.

 

**********************************************************

Із спогадів Григоренко Наталії Олексіївни, (вчитель іноземних мов Баришівського НВК «Гімназія – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст.»

опублікованих у газеті «Баришівські вісті» у січні 2010 року

Час минає, а спогади

залишаються в пам’яті назавжди.

 Вперше довелося побувати в Пуллаху в 1996 р. Тоді ми з Чайчевською Тамарою Іванівною (тепер уже покійною), вчителькою Волошинівської школи, були супроводжуючими групи дітей, яка їхала на відпочинок по запрошенню наших німецьких друзів. Пам’ятаю, що ця наша перша поїздка була нелегкою: 43 години тривала наша подорож автобусом. Приїхали вночі , але на нас чекала пані Мартіна Вебер. Приємно вразила гостинність, люб’язність і пунктуальність всіх, із ким доводилось спілкуватись. Ми мали нагоду попрактикуватись у німецькій мові, що для нас, учителів, було дуже важливим. З’явилося   багато знайомих і друзів. Першими, з ким познайомились, були пан Людвіг Вебер і пані Мартіна Вебер, пані Сабіна Вюртнер (на той час вона була 1 бургомістром Пуллаха), пані Барбара Ґерінґ та пан Петер Ґерінґ, доктор Петер Хайлер та пані Інґрід Хайлер, пан Ервін Депроссе, пан Вольф Штайдле, пан Оділо Ґельмеріх, пані Сабіна Горак, пан Едуард Палік і пані Гільда Палік, пані Гізела Вільде та пан Гунтер Вільде, пані Ренате Зайдель та пан Барнгард Зайдель, пані Анґеліка Остермаєр, а в наступні роки коло наших друзів розширилось: пані Герта Кнаб та пан Фердінанд Кнаб, пані Елізабет Детіг, пані Інґрід Керн, пані Моніка Демме, пані Герда Ґролік та пан Ґотфрід Ґролік.

Ці люди зробили все, щоб відпочинок дітей був чудовим, а враження незабутніми.

Своєю увагою і щирістю вони обігріли кожну дитину, а також нас, дорослих. Після першої поїздки було ще сім (дві з них по приватному запрошенню сім’ї Ґерінґ та сім’ї Кнаб).

Хочеться докладніше розповісти про програму   перебування наших дітей в Пуллаху та проживання в гостьових родинах.

Тепер досвідчені водії сучасних комфортабельних автобусів «Кастнер», «Київгранд» долають відстань 1800 км (від Баришівки до Пуллаха) в середньому за 35 годин. По приїзду декілька днів діти проживають у казковому старовинному замку «Шванек», якому майже 200 років. Сюди на відпочинок приїздить молодь не лише з різних куточків Німеччини, але й з усіх країн світу. Тут хлопчики й дівчатка краще пізнають один одного, здружуються і визначаються хто з ким буде жити в гостьових сім’ях. Ми проводимо репетиції нашої концертної програми. Адже концерти українських дітей стали традиційною, невід’ємною частиною урочистого привітання в ратуші, дружніх зустрічей в інших установах.

За час проживання в сім’ях справжніми батьками для наших дітей (а серед них завжди є сироти, напівсироти, діти з багатодітних родин) стало подружжя Шільде, які за час партнерства поріднилися з 25 хлопчиками з України, родини Палік, Ґерінґ, Уфер, Шмідт, Кнаб, Куртевітц, Ґролік, Енгельсман, Клінк, Пфаб, пані Остермаєр, та пані Віммер.

Кожен день перебування в Пуллаху дає дітям можливість відкрити для себе багато цікавого і вражаючого. Неначе на всіх континентах бувають вони, відвідавши зоопарк у Мюнхені, бо бачать тут тварин, з якими знайомі лише з малюнків чи телебачення.

У спекотні дні діти проводили вільний час у басейні. У них була можливість відвідати школу, познайомитися з учнями. Багато років підряд таку зустріч проводила чудова вчителька Маргарете Ілліч.

Щороку особливе місце в програмі німецьких друзів для дітей з України займає зустріч із пожежниками міста.

image045        image046

image047image048

 На фото: У пожежній частині м.Пуллаха

 Спочатку начальник пожежної частини розповідає про сучасну техніку вогнегасіння, про відповідальну роботу колег. А потім – виїзд до мальовничої річки Ізар. Дітей катають на човні, піднімають на 30-метрову висоту на пожежній драбині, імітують для них гасіння пожежі.

image049     image050

image051

Баварія – країна чудових гір та мальовничих озер. Красою її природи школярі захоплені, коли здійснюють на чолі з паном Депроссе похід на гору Бломберг.

Яскраве враження на дітей справляє і екскурсія на кіностудію «Баваріяфільм» в м. Ґайзельштайг, де вони бувають навіть учасниками кінозйомок.. Дуже багато цікавого бачать хлопчики і дівчатка, відвідавши Німецький національний музей – один з найбільших музеїв світу.

Дітей завжди запрошують в гості німецькі стражі порядку відділення кінної поліції в м.Рім. Декілька років підряд Родина лікарів-окулістів Петер Герінг і Барбара Герінг проводили обстеження зору всіх дітей і супроводжуючих.

Пані Елізабет Детіг завжди підтримує кожну дитину матеріально.

 image052

На фото: Сюзанна Таузендфройнд перший бургомістр Пуллаха та Елізабет Детіг приймають вітання від голови районної ради Олександра Ільченка та голови партнерства «Баришівка-Пуллах» Бориса Скорика з нагоди 25-річного ювілею Дружби між двома громадами Баришівки та Пуллаха

 Пан Удо Фрік започаткував проведення безпрограшної лотереї за свої кошти, і кожна дитина отримує подарунок-виграш.

Пана Паліка в Баришівці знають як майстра «золоті руки», що дали життя тисячі велосипедів, які виручають у буденних справах жителів Баришівки, Березані і майже всіх сіл району.

image053

 На фото: Едуард Палік, приймає вітання з присвоєнням йому звання «Почесний громадянин Баришівки» у 2010 році

З його ініціативи та при підтримці громади Пуллах при ЦРП «Мрія» відкрито майстерню по ремонту.

Наша дружба і партнерські зв’язки міцніють і розширюються з кожним роком. Для українських дітей кожна поїздка в Пуллах стає вікном у новий світ, показує всі блага і достаток, створені у ФРН нелегкою творчою працею талановитого німецького народу.

 

*************************************************************

Із «Баришівських вістей» серпень 2003 року

Наші за кордоном. Семінар германістів

У рамках програми міжнародного співробітництва відбулася спільна поїздка українців та росіян до Німеччини на семінар для викладачів та студентів, які вивчають германістику. Ініціатором проведення семінару виступило німецьке Товариство «Схід-Захід» з м.Баден-Вютенберга. Представники Товариства звернулись до кількох німецьких міст, у яких є міста-побратими в Україні та Росії, з пропозицією допомоги приїхати представникам цих міст на семінар. В Україні на рівні держави було проведено конкурс на краще знання німецької мови. Одним з шести переможців став житель с.Лукаші Баришівського району, студент національного лінгвістичного університету Федір Журба. Громада м.Пуллах оплатила його поїздку до Німеччини. А представник Товариства «Схід-Захід» у Києві допомогла вирішити всі питання щодо організації поїздки та оформлення документів. Майже місяць проживали шестеро українців і десятеро росіян в Німеччині. Метою їхньої поїздки було ознайомлення з політичним, соціальним і культурним сьогоденням та літературними традиціями дружньої країни. Вони відвідали кілька великих міст, зокрема побували в Берліні, де була проведена автобусна екскурсія по найвизначніших пам’ятних місцях столиці, відвідали Українське посольство в Німеччині та Резиденцію федеративного канцлера. У ході культурно-пізнавальних екскурсій вони ознайомилися із безцінними експонатами багатьох старовинних монастирів та замків. Особливе незабутнє враження справили замок Шарлотенбург, Музей опору націоналізму, Рейхстаг, на стінах якого збереглись ще з часів війни написи переможців.

 image054

На фото: будівля Рейхстагу у Берліні – найвизначніша пам’ятки Німеччини.

Представники делегації нашої країни відвідали і Мюнхенське кладовище, де поховано багато представників української діаспори і відкрито обеліск полеглим за визволення України. А ще відбулась поїздка до Франції, в місто Страсбург, де ознайомилися з резиденціями Ради Європи і Європейського Суду.

Були проведені екскурсії до педагогічного інституту в Людвігсбурзі і в місто Марбах, де народився Ф.Шіллер, до Державної Картинної Галереї і до музею автомобільної фірми Даймлер-Крайслер.

Останній тиждень свого перебування в Німеччині викладачі та студенти провели в містах-побратимах ФРН, проживали у німецьких сім’ях . Це дало змогу краще пізнати менталітет німецького народу, відчути уважне й сердечне ставлення членів сімей до себе та поліпшити власні знання мови Гете та Міллера.

Федір Журба жив у Пуллаху в родині пана доктора Петера Хайлера. Познайомився і мав розмову з новим першим бургомістром м.Пуллах Стефаном Детігом. Цікава розмова у студента лінгвістичного вузу зав’язалася з паном Паліком, який займається збором та ремонтом велосипедів, що були у вжитку. Ця поїздка посприяла розширенню світогляду молодих і їх глибшому розумінню «секретів», завдяки яким Німеччина стала однією з найрозвиненіших країн Європи і світу.

Особливу подяку учасники семінару германістів висловлюють доктору Багеру, родині Фідлерів, пану Фельману, пані Ромич і доктору Петеру Хайлеру за організацію таких поїздок. А також Федір Журба особисто вдячний заступнику голови Баришівської райдержадміністрації А.М.Семененку за співпрацю з німецькою стороною в організації цієї поїдки.

Спільна поїздка знавців німецької мови з Росії і України відбулася у 2003 році, який оголошено роком Росії в Україні. Це дало можливість представникам обох делегацій подружитись, обмінятись адресами, відчути, що в українського і російського народів шлях до кращого життя лежить через засвоєння досвіду Європи і, зокрема, Німеччини.

На прощання в містах Нагольді І Штутгарді учасники поїздки підготували та провели для німецьких друзів концерти, на яких виконали популярні народні українські та російські пісні.

 Із «Баришівських вістей» серпень 2009 року

Вивчення німецької мови

Завдяки нашим німецьким друзям у двох групах НВК «гімназія – ЗОШ І-ІІІ ступенів» та школи Баришівської ЗОШ ім. Миколи Зерова організовано поглиблене вивчення німецької мови.

На виділені кошти було придбано підручники та магнітофонів. Вже третій рік учні успішно вивчають німецьку мову. Частина дітей бере участь у олімпіадах. Прикро, що німецька мова – друга в школах і дітям нелегко її вивчати. Проте інтерес у дітей не зникає.

Завдяки німецьким побратимам група вчителів німецької мови побувала з метою вдосконалення знань та глибшого ознайомлення з освітою, культурою, традиціями німецького народу.

Учителі відвідали школи різного типу: початкову, основну, гімназію, реальну.

Вони мали можливість відвідати уроки, поспілкуватися з учителями, учнями. Цікавою була і культурна програма. Велику допомогу надало подружжя Веберів, Оділо Гельмеріх, Сабіне Горак.

Оділо Гельмеріх на той час другий бургомістр і Сабіне Горак організували курси для вчителів німецької мови району. Вони привезли прекрасний роздатковий матеріал для вчителів німецької мови. Лекції були змістовними, цікавими і захоплюючими.

 

********************************************************************

МОЛОДІЖНІ ЗВ’ЯЗКИ

Із ініціативи тодішніх бургомістра Пуллаха пана Вебера та голови Баришівської районної державної адміністрації Миколи Пташника було започатковано новий проект, котрий мав на меті обмін молодіжними делегаціями міст-побратимів. Очолювати відділ по обміну молоді з німецької сторони доручили Арнульфу Маллаху та Терезі Добезовій (Arnulf Mallach, Tereza Dobesova), які відповідають за організацію прийому української молодіжної групи. Сергій Головерда,   відповідальний з українського боку,   планує програму перебування в Україні. Саме від цих завзятих та відповідальних людей великою мірою залежить наша дружба.

 image055

 

На фото: Арнульф Маллах та Тереза Добезова

(Arnulf Mallach, Tereza Dobesova)

 

 

 

 

 

 

image056

 

 

 

На фото: Сергій Головерда

 

 

 

 

 

 

 

У 2003 році перша молодіжна група із Пуллаха відвідала Баришівку. Метою візиту була передача ідеї примирення, партнерства та порозуміння   між німецькою та українською сторонами молодим членам партнерського об’єднання. Відтоді молодь Баришівки та Пуллаха щороку зустрічається в одному із міст-побратимів. За цей значний період накопичилося багато незабутніх вражень. У молоді є можливість та взаємне бажання розвивати дружні стосунки. Вони знайомляться із культурними традиціями іншої країни, обмінюються поглядами на ті чи інші явища чи процеси, обговорюють цікаві та важливі для молоді теми.

Участь в організації молодіжного обміну дає досвід проведення міжнародних проектів, розширює кругозір, дозволяє налагодити робочі та дружні контакти з пуллахською молоддю, дає можливість попрактикуватися в іноземних мовах.

Зокрема, у Пуллаху створено молодіжний центр, де підлітки збираються, аби зайнятися творчістю, пограти на більярді, поспівати караоке, потанцювати на танцполі. Є навіть кухня, де можна приготувати вечерю. Саме там зустрічаються, спілкуються та обговорюють плани щодо подальшого партнерства.

Щоразу під час візитів до партнерського міста Пуллах українська молодь їздить на кілька днів у Альпійські гори. Це і чаруючі краєвиди, і чисте повітря. Всі проживають в одному кемпінгу, тому це чудова можливість поспілкуватись, приготувати одне одному національні страви, сходити разом у гори, поспівати.

image057

На фото: У Баварських Альпах

 Поміж запланованої програми у місцевій ратуші молодь зустрічається з бургомістром та представниками партнерських відносин. Біля ратуші знаходиться пам’ятний камінь, на якому викарбовано назви міст-побратимів Пуллаху. Одне з них – назва   нашого селища. Подібні візити дозволяють обговорити насущні питання та спланувати подальші партнерські дії.

image058

 На фото: Українська молодіжна делегація у ратуші м.Пуллаха

 image059

 На фото: зустріч української та німецької молодіжних груп у Баришівській РДА

Приїжджаючи до України, молодь із Пуллаха відвідувала Київ, Чернігів, Умань, Львів Переяслав-Хмельницький побувала і в АР Крим.   Поїздки завжди дуже цікаві й насичені, поєднуються культурний відпочинок з активним. Протягом візитів делегація з Пуллаху може побувати не тільки в різних місцях, а й у різних містах.

image060

image061

image062

image063

image064

image065