Історія заснування

Крок до побратимства

12-14 вересня 1990 року у смт.Баришівка та районі вперше побувала делегація із міста Пуллах (на той час Федеративної Республіки Німеччини) у складі першого бургомістра міста Людвіга Вебера, його дружини Мартіни Вебер, депутатів громади міста секретаря ратуші Ельфе Хавбек, адвоката Бернарда Преллера, пенсіонера Петера Хайлера і юриста Мартіна Флоса. Візит відбувся згідно з програмою Днів Мюнхена в Києві.

Л.Вебер відзначив, що депутати німецької громади хоч і належать до чотирьох різних партій, одноголосно проголосували за встановлення дружніх зв’язків із жителями смт.Баришівки і їхній  візит, як посланців народної дипломатії,  має на меті краще ознайомитись із селищем і його жителями, щоб подружитись, щоб їх візит став складовою частиною благородної справи будівництва моста дружби між німецьким і українськими народами.

Перебування у вересні 1990 року першої делегації із Пуллаха на Баришівській землі стало   першим кроком до побратимства, конкретним внеском у зміцнення миру, взаєморозуміння між народами України і ФРН.

Підписання Договору про побратимство

У жовтні 1990 року офіційна делегація Баришівського району у складі 10 осіб на чолі з Миколою Коваленком на запрошення мерії м. Пуллаха відбула з візитом до Пуллаха. Метою візиту було встановлення побратимських зв’язків між двома населеними пунктами, між двома країнами, між двома невідомими світами.

26 жовтня 1990 року перший бургомістр Пуллаха Людвіг Вебер та голова Баришівської районної ради Микола Коваленко підписали Договір про побратимство.

31

Із промови Людвіга Вебера з нагоди святкування 25-річного ювілею дружби (травень 2015 року) «… Я все ще з великим задоволенням згадую дату 26 жовтня 1990року. Зал засідання ратуші в Пуллаху був заповнений до останнього місця. Хто ці люди? Звідки вони? Як вони виглядають? Як називають місто звідки вони сюди прибули? Чи була це цікавість? Чи це було більше?…

… Я по черзі представляв наших гостей. Подальші розмови обох сторін демонстрували волю до партнерства і воно офіційно створилося підписанням документу моїм колегою Миколою Коваленком і мною.   Відтоді пройшло 25 років і цей, здавалося б, формальний акт заклав фундамент щирих, дружніх, майже сімейних стосунків, що міцніють з кожним днем…»

 

 

32

33

34