Дві країни – одна дорога

Україна-Баришівка                                                 Німеччина – Пуллах

                         12                                                                   13

У Придніпровській низовині Лівобережної України, в долині річок Трубіж та Недра розкинувся Баришівський район.

Центр району – селище міського типу Баришівка. Походження назви селища Баришівка остаточно не з’ясоване. Вперше воно згадується у Троїцькому літописі у 1125 році як городище Баруч. Має місце і точка зору про походження назви Баришівки від слова «бариш», тобто «дань», оскільки за переказами саме на цьому місці проходив прикордонний рубіж, через який пропускали іноземних купців.

Баришівський район утворений 7 березня 1923 року. Територія району складає957,6 кв.м . Площа сільськогосподарських угідь – 77,3 тис. га. Водні ресурси займають 1010,7 га. У районі налічуються 39   населених пунктів, діють одна селищна рада та 25 сільських рад. Населення району становить 38,1 тис. жителів. Річки району це ліві притоки Дніпра. Річка Трубіж з притоками Недрою та Ільтою, Красилівкою та Сухоберезицею.

Сільське господарство – головний сектор економіки Баришівського району:валовий збір сільськогосподарської продукції становить майже 85 відсотків від загального обсягу виробництва.

Радують і здобутки у галузі тваринництва. У господарствах району вживаються заходи щодо нарощування поголів’я великої рогатої худоби та виробництва продукції тваринництва. Впроваджуються інвестиційні проекти з будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів.

Нині на Баришівщині активно розвивається промисловість. Слід відзначити стабільну роботу   підприємств харчової промисловості. Вдалося створити сприятливий клімат   для вітчизняних та іноземних інвесторів.

11

12

 

 

Містечко Пуллах (Німеччина), що межує із столицею Баварії Мюнхеном,  лежить в долині річка Ізар, яка є правою протокою Дунаю. У перекладі назва означає швидкий потік і її води є дуже холодні.

У місті функціонує 2 значних промислових підприємства: проектно-конструкторська фірма «Лінде», яка спеціалізується на розробці новітніх конструкцій для нафто-газопереробної промисловості, очисних споруд і завод хімічної промисловості «Пероксид».

На території міста функціонують комунальні підприємства та господарський двір, тому   благоустрій міста здійснюється на найвищому рівні. Узбіччя вулиць дуже чисті, а це свідчення високої культури населення.

Цікавий підхід знайшли німецькі друзі щодо вирішення питання щодо енергозбереження. А допомогла їм у цьому сама природа. На глибині 3 тис. км було знайдено джерело з гарячою водою і за спеціальною технологією відбувається обігрів будинків жителів міста. А це все має назву – “геотермія”

Така система опалення, в першу чергу, нешкідлива для навколишнього середовища, екологічно ефективна. Потрібно відмітити про особливе ставлення жителів Пуллаху до природи.

З великою любов’ю, відповідальністю та бережливістю   створюють островки зелених насаджень, парків, скверів, яких дуже багато саме для людей, для їхнього відпочинку та оздоровлення. Пуллах має чудовий басейн з відкритим і закритим приміщенням, де відпочивають всі, починаючи з дітей однорічного віку.

ІСТОРІЯ ПУЛЛАХУ

В письмових джерелах назва Пуллах з’являється лише в період між 790 та 800 роками від народження Хреста. Та історія поселення сягає ще глибше.

Хто першим поселився на місці теперішнього Пуллаху і тим самим заснував його залишається невідомим. Але на слід, коли і як це трапилось, наводить нас наймення «Пуллах».

Для цього нам слід повернутись в сьоме сторіччя від народження Хреста. Це був, коли «баювари», що утворилися в результаті злиття кельтороманських народів та різного германського корінного населення, насамперед алеманів, яке заселили родючі долини Дунаю, річок Ін та Ізар.

Народ баюварів виростав, а землі було мало. Баювари почали викорчовувати ліси, щоб одержати землю під ріллю та пасовище. Про таку діяльність свідчать корені багатьох топонімів у цій місцевості.

У назві «Пуллах» заховалися два слова. Перше з них «бук», а друге «розріджений ліс». Отож «Пуллах» – це місце в розрідженому буковому лісі.

Як і в усій країні, селяни Пуллаху в одинадцятому сторіччі попали в залежність від великих землевласників. За житло та землю вони мусили платити оброк та виконувати повинність. Змінювалась влада – мінялися і власники, від яких залежали селяни. Ними були то поміщики, то знать або ж монастирі, а то й окремі багатії Мюнхена.

Ще з 1500 року маємо можливість познайомитись із структурою села Пуллах. В одному із списків знаходимо такий перелік: один маєток, три обійстя, 4 земельних наділи та сім інших дворів. Опріч того з цього списку дізнаємось, що в Пуллаху тоді були: чоботар, швець, коваль, ткач, столяр, каменяр, паромник, човняр, лісник та мисливець.

У наступні сторіччя у структурі села майже нічого не змінилось.

Як повідомляється, в 1903 році у Пуллаху були всього 21 будинок, церква та кузня. Протягом історії не обійшли Пуллах біди, війни пошесті. Під час тридцятилітньої війни майже все село було дощенту спалене, лише церква вціліла. Голод та чума лютували як наслідок війни. Зостались живими лише кілька осіб.

Війна за наслідування престолу між іспанцями та баварцями, а потім наполеонівські війни часто приносили плюндрування Пуллаху. Більш ніж тисячу років мало що змінилось у цьому поселенні на поляні букового лісу. І тільки у другій половині ХІХ сторіччя для Пуллаху настає час розвитку.

Після першої світової війни розвиток Пуллаху продовжився, і він став сучасною общиною поблизу великого міста Мюнхена. «Проживання серед зелені» стало престижним. І якраз в той час виникла частина міста, яка й тепер носить назву «садове містечко». На великих земельних ділянках будувались невеликі житлові будинки.

Чітко визначився подальший розвиток Пуллаху. Індустріалізація залишилася в розумних межах, але незважаючи на це   стала основою добробуту общини. В Пуллаху було знайдено «золоту середину».

В кінці двадцятих років у місті націонал-соціалізм знайшов своїх прихильників. І тут були настирні та фанатичні проповідники арійської нацистської ідеології. Як і при всіх тоталітарних режимах були попутники, пристосуванці, а також ті, що чинили спротив.

Друга світова війна, яку розв’язали націонал-соціалісти, не пощадила і місто Пуллах, де були розміщені зенітні батареї для захисту Мюнхена. Промислова зона Пуллаху була повністю зруйнована в результаті бомбардувань.

Першого травня 1945 року американські війська без бою увійшли у місто. Війна для Пуллаху закінчилась. Для тих, хто залишився живим (а всього загинуло 112 жителів Пуллаху) почалися важкі роки нестатків. Жителі Пуллаху змогли пережити цей час завдяки тому, що на свої садових ділянках вирощували картоплю та овочі.

Лише на початку п’ятдесятих років Пуллах зміг знову повернутися до своєї «золотої середини». Так зване «економічне диво» відбулося і в Пуллаху. Відновилось виробництво на старих підприємствах Лінде та Пероксид. До них додалися ще деякі інші. Повільно загоювались рани, нанесені війни.

Сьогодні Пуллах – жива община з виваженою структурою робочих місць та привабливого житла.

Переклад

Галицького Володимира Степановича

із альбому «Пуллах»

1991 рік

DIGITAL CAMERA

DIGITAL CAMERA

DIGITAL CAMERA