Духовність

Пам’ятний знак – Хрест примирення

Минуло понад сім десятиліть із часу завершення Другої світової війни, але у серцях українських та німецьких громадян досі палає вогонь пам’яті про ті страшні події, що принесли обом народам сльози і горе, біль і страждання, ненависть і розлуку.

Протягом довгих років партнерства часто велися   розмови про багатостраждальну спільну історію в роки Другої світової війни. На знак пам’яті про ці події у вересні 2001 року у Бакумівці, поруч із пам’ятником жителям села, що загинули на війні, та могилах похованих неподалік німецьких солдатів спільними зусиллями обох партнерів було відкрито Пам’ятний знак – Хрест примирення. Пізніше представники Баришівки та Пуллаха висадили липову алею Дружби вздовж дороги, що веде до меморіальних святинь.

Із промови Людвіга Вебера з нагоди святкування 25-річного ювілею дружби (серпень 2015 року) «… Ми розуміємо, яке горе принесла нашим побратимам Друга світова війна –  більше ніж 3000 полеглих солдатів тільки із Баришівського району. Довгі ряди імен полеглих солдат викарбувані на   пам’ятниках, де одне прізвище згадується по 4-5 разів.   Згубна війна залишила глибокі рани та виразні шрами у пам’яті представників обох народів.

Ми цінуємо готовність наших партнерів в тому, що вони прийняли пропозицію до примирення. Про це свідчить споруджений  у с. Бакумівка спільний 14 років тому пам’ятник полеглим з обох сторін солдатам. Хрест примирення – це свідчення спільного бажання миру…

… Я хотів би   особливим акцентом згадати про зустрічі молодіжних груп, організаціями яких займається Арнульф Маллах з нашого боку та Сергій Головерда зі сторони Баришівки.

Обидві сторони   доглядають за пам’ятним знаком у Бакумвці, де поховано багато загиблих у війні та який завжди нагадує нам усім – таке не повинно повторитися…).

Наші країни пов’язує історія… Люди вчаться бачити різні сторони одних і тих же речей і це робить життя простішим. Мир – це те, що допомагає всім жити, спілкуватися та самореалізовуватися.

41

42

43

 

Примирення під Хрестом Примирення

 Із спогадів доктора Петера Хайлер

опублікованих у газеті «Баришівські вісті» 06.04.2002 рік

 1Доктор Петер Хайлер, голова партнерського об’єднання з 1990 по 2006 рік

Вже після підписання договору про партнерство у 1990 року ми були єдині в тому, що розвиток дружніх відносин між Пуллахом і Баришівкою та Березанню буде мати в основі не лише святкові та урочисті заходи. Обидві сторони розуміли, що не оминути спогадів про трагічний період нашої історії – роки Другої світової війни. В той час ми думали, що нам варто увічнити пам’ять всіх полеглих у тій війні у пам’ятнику-камені.

У виборі місця для пам’ятника важливу роль відіграла знахідка Ганса Гарбека у щоденниках війни вищого командування Німецького Вермахту такого запису від 23 вересня 1941 року: «6-та армія досягла успіхів у оточенні в груповому знищенні ворога. Південніше Баришівки та Березані були відбиті спроби його військ прориву та втечі. При цьому успіху в ліквідації спроб прориву ворога вдалося добитись у жорстоких боях»…

Цей документ та свідчення очевидців дозволили нам визначити, що   маленьке село Бакумівка стало 60 років тому одним із епіцентрів тих боїв. Поблизу цього села загинуло багато бійців Червоної Армії, але були вбиті і німецькі солдати, місце поховання яких у селі назвали «Німецьким полем».

А саму ідею про необхідність відкриття Пам’ятного знака у формі Хреста на Німецькому полі першим подав голова районної ради та голова партнерства «Баришівка-Пуллах» Борис Скорик.

11 На фото Борис Скорик, голова Баришівської районної ради 1998-2006 р.р., голова партнерського об’єднання «Баришівка –Пуллах»

 Розуміємо, як нелегко далася ця пропозиція українцеві.

Ми вели вдома з гостями з Баришівки у тісному колі відверту і довірливу розмову про ті руйнування і жертви, які принесла і їм, і нам минула війна, про нанесені нею рани, які не зажили до цього часу.

Ми знали із розповідей очевидця про трагедію спаленої Ядлівки (село Перемога), про великі жертви та страждання, які принесла війна в українські сім’ї. Ми,  також говорили про загиблих в роки війни або померлих родичів. Ця довга, відверта та серйозна розмова допомогла нам уявити, яким буде спільний пам’ятник жертвам тієї війни.

Одним із учасників тієї розмови був Борис Скорик, який після повернення у Баришівку зумів переконати інших членів   робочої групи «Баришівка-Пуллах» у необхідності спорудження цього Пам’ятника на Німецькому полі у Бакумівці.

Ми були інформовані, що після відзначення ювілею у 2001 році буде споруджено спільний пам’ятник на Німецькому полі.

У лютому 2001 року ми приїхали у Баришівку разом з святим отцем Шафером, який прибув попрощатися з баришів чанами, особливо зі святим отцем Любомиром. Разом знайомилися з ескізом Пам’ятника, а священики з повним розумінням спільно обрали слова із Біблії, Псалом 67,2, які будуть викарбувані на Хресті: «Нехай воскресне Бог, – і розпорошаться вороги його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники».

Ми зустрілися і познайомилися з жителями Бакумівки, сповістили їм про Пам’ятник. І хоча окремі із учасників розмови були свідками тих боїв 1941-1943 років, але ми не відчули ні ненависті, ні відмови, а лише зацікавленість і схвалення задуму.

Пізніше ми відчули також, який довгий шлях проліг до цього Пам’ятника примирення. Наші друзі чітко відрізняють нацистську Німеччину і сучасну. Можливо, від цього зразу зародилося взаєморозуміння і довір’я.

Адміністрація Баришівки, особисто заступник голови райдержадміністрації пан Анатолій Семененко багато зробили для спорудження Пам’ятника. Було реставровано пам’ятник солдатам Червоної Армії, споруджено вражаючий спільний Пам’ятник – Хрест та впорядковано три символічні братські могили солдатів на Німецькому полі.

За короткий час замість польової дороги до Бакумівки пролягла асфальтована. Громада запросила робітників, які брали найактивнішу участь у виконанні згаданої роботи, до Пуллаха.

При відкритті Пам’ятника – Хреста, слова про примирення і взаєморозуміння звучали в промовах голови райдержадміністрації пана Пташника, нашого бургомістра Сабіни Вюртнер, у благословенні святих отців Пуллахського – Бордона та Баришівського – Любомира.

3

 

 

На фото Сабіна Вюртнер,   перший бургомістр Пуллаха (1996-2002 р.р.)

Також підкреслювалась роль Людвіга Вебера, як колишнього бургомістра та співзасновника партнерства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4На фото Сабіна Вюртнер, Людвіг Вебер перший бургомістр Пуллаха 1984-1996 р.р. засновник дружби, Микола Коваленко голова районної ради 1989-1991 р.р засновник дружби, Мартіна Вебер

Були покладені квіти та вінок, а музика Пуллахського духового оркестру і два церковні піснеспіви поглибили настрій печальних роздумів.

60 років тому тисячі молодих людей втратили своє життя, їх послали на смерть зрадливі володарі влади.

А молоді люди так любили життя і не хотіли помирати.

Я (Петер Хайлер) стояв на мітингу серед українських жінок та чоловіків і впізнавав бачені у лютому обличчя. Хтось давав мені в руки квіти. Всі схвильовано слухали виступи, а потім разом читали Отче наш. Коли я піднявся до Хреста та до пам’ятника солдатам Червоної Армії, то відчув, що це примирення означає новий вимір для нашого партнерства.

У задумливій тиші стояли ми біля Пам’ятника –Хреста, монумента солдатам Червоної Армії та могил німецьких солдатів.

Знову звучить «Реквієм» Моцарта. Ми та всі присутні – єдині.

Партнерство між громадянами досягло своєї мети. Хрест, споруджений нами спільно став знаком примирення.

ПОЄДНАЛИ МУЗИКА І ПОСАДЖЕНА АЛЕЯ ДРУЖБИ

із газети «Баришівські вісті» 28.09.2002 рік

22 вересня до Баришівського району прибула делегація з міста Пуллах на святкування Дня району і смт.Баришівка.

23 вересня маршрут німецьких друзів і представників робочої групи «Баришівка-Пуллах» проліг у маленьке село Бакумівка. Тут у минулому році поряд з пам’ятником полеглим на війні жителям села і могилами похованих неподалік німецьких солдатів спільними силами обох   партнерів було відкрито пам’ятний знак «Хрест примирення».

Біля цього священного місця учасників поїздки уже чекали жителі с.Бакумівки, учні і вчителі Паришківської ЗОШ. Німецька делегація поклала вінок до пам’ятного знака «Хрест примирення»,   всі учасники урочистостей – квіти до пам’ятника радянським воїнам і на могили німецьких солдатів.

Виступаючи під час події, перший бургомістр м.Пуллах Стефан Детиг говорив про ті численні жертви, які принесла Друга світова війна українському і німецькому народам, про те, що відкриття пам’ятного знака стало символом примирення, мостом єднання, свідченням плідної праці друзів-партнерів.

Учасники урочистостей спільно посадили липову алею дружби вздовж дороги, що веде до меморіальних святинь.

– Символічно, – сказав голова районної ради Б.М.Скорик, – що алея дружби посаджена руками молодого і старшого покоління наших народів в ім’я зміцнення нашого партнерства і кращого майбутнього.

Він висловив щиру вдячність Людвігу Веберу, доктору Петеру Хайлеру, іншим ініціаторам партнерства між громадою м. Пуллаха і жителями району та м.Березані.

5

 

 

На фото Стефан Детиг, перший бургомістр Пуллаха (2002 -2008 р.р.) з дружиною та Борисом Скориком

 

 

 

 

 

 

Храм святого Великомученика Пантелеймона Цілителя

У серпні 2010 року у Бакумівці було закладено перший камінь в основу храму на місці масових поховань радянських та німецьких воїнів, які загинули у роки Другої світової війни

У серпні 2015 року під час святкування 25-річного ювілею дружби між м. Пуллах та Баришівським районом відбулося відкриття та освячення прекрасного храму Святого Великомученика Пантелеймона Цілителя, що височіє на пагорбі. Цьому передував гігантський об’єм робіт. Кошти збирали всією громадою. Суми пожертв вимірювались від 5 гривень до внесків по кілька тисяч. Значною бума сума внеску і від німецької громади. Нині в храмі ведуться богослужіння для вірян з нагоди релігійних свят.

На сьогодні ведуться останні роботи по упорядкування новозбудованої дзвіниці, адже дзвони є невід’ємною ознакою православного храму.

4

51

5

 

СПІВДРУЖНІСТЬ

Зміцнюючи міжнародні зв’язки

Українське селище Баришівку й німецьке містечко Пуллах розділяє відстань майже у дві тисячі кілометрів. Проте єднає громади таких далеких і таких різних населених пунктів понад чвертьстолітній період плідної співпраці, тісного братерства й щирої дружби, які довели: товаришувати можна містами, посилюючи міжнародні зв’язки та формуючи народну дипломатію!

Мешканці міст-побратимів знайшли в сучасному світі спільні точки опори, а символами єднання двох народів стали камінь Дружби, закладений у Пуллаху, «Травневе дерево», що прикрашає центр Баришівки, Хрест примирення й храм святого великомученика Пантелеймона-цілителя, встановлені в Бакумівці, та ряд спільних свят і взаємних візитів, які завжди проходять в атмосфері взаєморозуміння й толерантності, успішно реалізовані проекти.

Минулого тижня до Баришівки прибула делегація німецьких побратимів у складі 17 осіб на чолі з першим бургомістром Пуллаха Сюзанною Таузендфройнд та головою партнерського об’єднання «Пуллах-Баришівка-Березань» Отто Гораком.

І лунатиме благовіст…

Щонайперше, прибули побратими із Пуллаха задля участі в освяченні дзвонів і новозбудованої дзвіниці біля храму святого великомученика Пантелеймона-цілителя. Адже ще в 2010 році саме тут, у Бакумівці, на місці масових поховань радянських та німецьких солдатів часів Другої світової війни (в 2001 році поруч із пам’ятником воїнам-возвелителям впорядковано три символічні могили німецьких офіцерів і встановлено Хрест примирення), з ініціативи членів партнерського об’єднання «Баришівка-Пулах» було закладено наріжний камінь і освячено хрест під майбутній храм. Минуло 7 років, і нарешті завдяки спільним зусиллям українсько-німецького партнерства завершено роботи зі створення осередку духовності двох колись ворогуючих держав: у 2015 році – в церкві проведено перше богослужіння, освячено накупольні хрести, в 2016-ому – на новозбудованій дзвіниці встановлено хрест, а саму дзвіницю окроплено святою водою.

Чин освячення дзвонів звершив вікарний єпископ Київської Митрополії УПЦ преосвященніший Миколай Васильківський спільно з духівниками Баришівського благочиння на чолі з благочинним церков Баришівського округу протоієреєм Любомиром Біляком. А першими здійснили урочистий благовіст Володимир Гуменюк, Сюзанна Таузендфройнд, Борис Скорик, Петер Хайлер, Анатолій Семененко, представники духовенства. І покотився мелодійний передзвін великих і малих дзвонів (усього – п’ять, один – привезений із Пуллаха) околицею, об’єднуючи народи й закликаючи їх до спільної молитви за мир у всьому світі.

Участь в урочистій і знаменній події з українського боку взяли В.М.Гордієнко, в.о.голови Баришівської райдержадміністрації, В.А.Гуменюк, голова районної ради, Б.М.Скорик, голова партнерського об’єднання «Баришівка-Пуллах-Березань», О.П.Вареніченко, Баришівський селищний голова, О.М.Щур, Паришківський сільський голова (с.Бакумівка знаходиться на території цієї сільради), депутати районної ради, сільські голови населених пунктів району, представники духовенства, місцеві жителі, активні помічники зведення храму та облаштування прилеглої території… Із німецького боку – делегація партнерського об’єднання «Пуллах-Баришівка-Березань» на чолі з першим бургомістром Пуллаха пані Сюзанною Таузендфройнд. У її складі – ветерани об’єднання, представники пуллахської громади, а також – молодь, яка переймає гуманні традиції старшого покоління.

Про багатостраждальну історію в роки Другої світової війни, спільне бажання миру і значимість проектів, реалізація яких важлива для обох народів, поєднаних не тільки скорботною історією, а й перспективним майбутнім, йшлося у зворушливих промовах першого голови партнерського об’єднання «Пуллах-Баришівка-Березань» Петера Хайлера, першого бургомістра Пуллаха Сюзанни Таузендфройнд, католицького священика Вольфганга Флюка. На важливості об’єднання заради творення європейського майбутнього і втілення ідеї демократизації суспільства наголосив голова Баришівської районної ради Володимир Гуменюк, а голова партнерського об’єднання «Баришівка-Пуллах-Березань» Борис Скорик підкреслив унікальність міжнародного проекту (встановлення Хреста примирення і зведення церкви святого великомученика Пантелеймона-цілителя), реалізованого за участю громад Баришівщини і Пуллаха, – першого в Україні осередку духовності, що символізує прощення й примирення між українським і німецьким народами.

По завершенні заходу представники громади Пуллаха та керівництво району поклали квіти до Хреста примирення й пам’ятника захисникам України в роки Другої світової війни.